Для того, щоб сформувати сучасне розуміння суті інтегрованих організаційно- виробничих структур (ІОВС), представляється доцільним проаналізувати цей об’єкт з точки зору системного підходу.
Під системою в загальному випадку, як правило, розуміється об’єктивна єдність природно суміжних зв’язаних об’єктів або цілого, що складається з частин, впорядкованих по певному закону або принципу.
Отже, оскільки ІОВС є системою, то вона відноситься до певних типів систем. Зауважимо, що ІОВС – це відкрита, організаційна, соціально-технічна, а також виробнича, інтегрована і мікроекономічна система.
ІОВС також є соціально-технічною системою, так як вона включає в себе дві складові: соціальні (люди) і технічні (машини, обладнання), які взаємодіють один з одним.
ІОВС являє собою організаційну систему, яка є сукупністю зв’язків, відносин і конструкцій, які визначають взаємодію, співвідношення і склад (кількісний і якісний) частин (незалежно від характеристик підсистем), які утворюють систему як ціле.
Структура (від латинського structura – структура) означає структуру та внутрішню форму організації системи, що діє як єдність стійких взаємозв’язків між її елементами, а також закони цих взаємозв’язків. Структура є невід’ємним атрибутом всіх реально існуючих об’єктів та систем і являє собою взаємозв’язок різних функцій та видів діяльності всередині організації; елементи системи, їх зв’язки та цілісні властивості, якщо вони забезпечують стабільний стан системи. Структура повинна відповідати цілям, завданням організації, окремому підрозділу і повинна бути адаптована до них.
Під інтегрованою організаційно-виробничою структурою зазвичай розуміють певні суб’єкти господарювання, до складу яких входять окремі організації, як виробничі, так і невиробничі. Інтеграція (від латинського integer – цілий) – це об’єднання суб’єктів господарювання, поглиблення їх взаємодії, розвиток зв’язків між ними. Економічна інтеграція відбувається, в даному випадку, між підприємствами, фірмами, компаніями, корпораціями. Економічна інтеграція проявляється в розширенні і поглибленні виробничо-технологічних зв’язків, спільному використанні ресурсів, об’єднанні капіталу, створені сприятливих умов для господарської діяльності один одного, усунені взаємних бар’єрів.
ІОВС є інтегрованою системою, оскільки вона об’єднує вертикально і горизонтально різні організації для досягнення певних цілей.
ІОВС також належать до мікроекономічних систем, оскільки діють на мікроекономічному рівні окремих суб’єктів господарювання – комерційних і некомерційних організацій.
Зважаючи на вищесказане, ми сформулюємо власне визначення ІОВС.
Інтегровані організаційно-виробничі структури – це горизонтально і/або вертикально інтегровані соціально-технічні системи з високим рівнем взаємодії внутрішніх компонентів (виробничих і невиробничих організацій, підрозділів), розвинені економічні та управлінські зв’язки, метою яких є розробка, виробництво і реалізація певних видів продукції.
В даний час світова практика пропонує ряд форм інтегрованих організаційних і виробничих структур. Серед найбільш поширених є такі форми ІОВС як альянс, концерн, холдинг, консорціум, асоціація та фінансово-промислова група.
Особливості функціонування інтегрованих структур як соціальних інститутів:
- розробляють формальні (корпоративне право) та неформальні (організаційна культура) нормативні норми;
- норми визначають порядок прийняття рішень, діяльність та взаємодію агентів інтегрованої структури;
- норми діють тривалий час і стійкі до закономірностей поведінки окремих агентів інтегрованої структури;
- норми поширюються на всіх агентів – юридичних осіб в межах інтегрованої структури, керівників, акціонерів тощо, як фізичних осіб, їх груп та об’єднань.
З погляду теорії стратегічного менеджменту інтегровані суб’єкти мають високий потенціал для підтримки своєї цілісності в нерівноважному стані в умовах швидких і непередбачуваних змін кризового зовнішнього середовища.
Сучасні дослідження в цій області дозволяють виявити основні тенденції, що визначають розвиток інтеграційних утворень в сучасній економіці.
По-перше, ставка на синергетичний ефект.
Одним з найбільш поширених каталізаторів інтеграції, згаданих в поточних дослідженнях, є ефект синергії. Його суть полягає в тому, що інтегрована структура має можливість використовувати переваги (синергії), що виникають в результаті об’єднання ресурсів декількох суб’єктів господарювання. Іншими словами, основним ефектом інтеграції є перевищення вартості сформованої корпоративної структури в порівнянні з сумою цінностей її учасників перед інтеграцією.
По-друге, ставка на основні та ключові компетенції учасників.
Дослідники відзначають зміни в самому інтеграційному інституті. Так, на думку В. Кондратьєва та Ю. Куренкова, в даний час під впливом процесів глобалізації капіталу, комунікацій, інформаційних та людських ресурсів почали формуватися особливості «нових корпорацій», в тому числі:
- зростання частки в активах людського капіталу і «неречних» елементів (патенти, бренди і т.д.);
- зміцнення гнучкості в контактах з співробітниками, партнерами, іншими учасниками інтеграційного об’єднання;
- «розмивання» меж компанії і т.д.
При цьому стабільність інтегрованих структур визначається наступними положеннями:
- досягнуто компромісу стратегічних інтересів учасників структури, розроблено прагнення до оперативного вирішення виникаючих протиріч;
- загальний ефект від діяльності інтегрованої структури перевищує суму наслідків від самостійного функціонування організацій до інтеграції;
- наслідки інтеграції відповідають очікуванням кожного з учасників інтегрованої структури.
Відповідно, коли потенційний учасник приймає рішення про входження в інтегровану структуру, таке рішення буде позитивним тільки в тому випадку, якщо суб’єкти інтеграції будуть задоволені вигодами, очікуваними від інтеграції, інакше вся структура не може бути стійкою. Це, в свою чергу, означає, що кожен член інтегрованого об’єднання повинен мати набір не тільки базових компетенцій (необхідних, але недостатніх для входження в інтегровану структуру), але і мати ключові, ексклюзивні компетенції, що визначають роль і місце суб’єкта в інтегрованій структурі.
По-третє, ставка на змішані форми власності.
У сучасній економіці державні органи або виступають організаторами інтеграції, або не перешкоджають включенню до складу корпоративних структур, утворених з ініціативи приватного бізнесу, підприємств з участю держави в статутному капіталі. Водночас зазначається, що одним з найважливіших елементів політики державного регулювання є створення великих інтегрованих структур за участю держави для реалізації пріоритетних напрямів розвитку (насамперед сільського господарства), за рахунок концентрації науково-технічного та виробничого потенціалів, а також розробки та фінансування науково-технічних проектів та програм стратегічного розвитку за рахунок бюджетних коштів. Дослідники перспектив подальшого розвитку інтеграційних форм наголошують на активності держави на рівні процесів стратегічної інтеграції, особливо у найважливіших галузях
Таким чином, це дослідження виявило:
- Інтегровані структури в сучасній економіці відрізняються тривалістю взаємодії, ступенем незалежності учасників, складом учасників.
- Основними тенденціями, що визначають розвиток інтеграційних утворень в сучасній економіці, є ставка на синергетичний ефект, на компетенції учасників, на змішані форми власності.